Громадська рада при Держінформнауки України

Добірка матеріалів до листопадовго (2011 року) засідання Громадсської ради з приводу проблем IKT галузі в Україні
Асоціація виробників і користувачів Вільного/Відкритого програмного забезпечення публікує ряд документів, які характеризують ситуацію з використанням ВВПЗ в державному секторі та з правами користувачів і розробників з 2000 року по сьогодні.
    Ці документи не є новими, та зважаючи той факт, що з 2005 року ситуація не змінилася — вони все ще цілком задовільно описують проблематику галузі.
    Вашій увазі пропонуються:
    1). Конституційне подання 46 народних депутатів України щодо про невідповідності Конституції України, Кримінальному Кодексу України, діючим Законам України -- окремих правових актів Міністерства освіти та науки і Кабінету міністрів України, що регламентують діяльність у сфері виробництва програмного забезпечення (фотокопія; документ "v3 Konst Podannya_pdf 150dpi.pdf”).
    Це максимально стислий, але доволі повний перелік законодавчих і підзаконних перепон до розповсюдження ВВПЗ у держсекторі, а також у галузях науки і освіти. Частина посилань в цьому документі може бути поновлена з урахування введення в дію нових Кодексів України, проте зміст відповідних розділів Кодексів залишився незмінним.

Додаток №2 до Протоколу
Громадської ради при Держінформнауки України
від 19 жовтня 2011 №2)

Прем’єр-міністру України

М.Я.Азарову

ЗВЕРНЕННЯ

щодо ситуації навколо оголошення конкурсу на заміщення посади ректора вищих навчальних закладів третього та четвертого рівня акредитації Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України та питання призначення виконувача обов’язків ректора

Вельмишановний Миколо Яновичу!

Громадська Рада при Державному агентстві з питань науки, інновацій та інформатизації України на своєму засіданні 19 жовтня 2011 року ухвалила звернутися до Вас у зв’язку з практикою, що набула системного характеру й завдає значної школи розвитку вищої освіти й науки в державі. Йдеться про те, що, маніпулюючи процедурою оголошення конкурсу на посаду ректора вищих навчальних закладів третього та четвертого рівня акредитації (далі – університетів або ВНЗ) Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України фактично намагається керувати цими університетами в «ручному режимі», нехтуючи загальновизнаним, закріпленим у міжнародному й національному законодавстві принципом університетської автономії.

Згідно частини першої статті 39 Закону України «Про вищу освіту» конкурс на заміщення посади ректора Університету оголошується МОНмолодьспорту кожні сім (п’ять) років. Не існує жодних правових підстав затягувати оголошення конкурсу на заміщення посади ректора Університету до закінчення строку контракту чинного ректора, оскільки інакше в університеті неминуче виникає «вакуум» легітимної влади, яка спирається на підтримку трудового колективу.

Звернення Громадської ради при Держінформнауки України до Кабінету Міністрів України з пропозиціями щодо удосконалення нормативної бази і практики застосування з метою уникнення проблем, які сьогодні суттєво гальмують розвиток науки в Україні

Додаток №1 до Протоколу
Громадської ради при Держінформнауки України
від 19 жовтня 2011 №2)

Прем’єр-міністру України

Азарову М.Я.

Вельмишановний Миколо Яновичу!

Громадська Рада при Державному агентстві з питань науки, інновацій та інформатизації України на своєму засіданні 19 жовтня 2011 р. розглянула проблеми чинної нормативної бази і нормозастосування, які гальмують розвиток науки в Україні. За результатами дискусії, в якій взяли участь провідні українські вчені, які працюють у системі НАН України та в університетах, вирішено звернутися до Вас з переліком найгостріших таких проблем і з проханням розглянути питання та дати відповідні доручення щодо можливості їх вирішення.

1. Традиційною проблемою української науки є її недофінансування. За рівнем витрат на науку з Державного бюджету (менше 0,4 % ВВП) Україна перебуває на рівні слаборозвинутих країн (у країнах ЄС цей показник становить 3 %, в Ізраїлі – 4,4 % від ВВП). Тому просимо Кабінет Міністрів України передбачити при формуванні бюджетів наступних років поступове, але планомірне наближення до показника фінансування науки, передбаченого чинним законодавством (1,7 % ВВП), зі збільшенням його в стратегічній перспективі до нормативу фінансування науки в країнахЄС. Тільки за таких умов можна буде по-справжньому говорити про вплив науки на реальний сектор економіки.